Чому не варто переоцінювати значення зміни президента в США

Під час візиту віце-президента США Джо Байдена  наприкінці 2015 року в мене була можливість поспілкуватися з ним і обмінятися думками з приводу ходу реформ в Україні. Тоді він говорив, що все вийде і Україна на правильному шляху, я ж відповідав, що у нас багато хороших планів і ідей, але велика проблема з execution (виконанням). Він погодився і додав, що також важливі в реформах і вертикальні, і горизонтальні комунікації. Я надовго запам’ятав цю бесіду, перш за все тому, що віце-президент США – це посада, яка б дозволяла бачити багато речей і процеси на принципово іншому рівні. Саме тоді я зрозумів, що глобальне лідерство США забезпечується перш за все стратегічним баченням, ефективними інституціями, а також якісним execution і комунікаціями.

Сьогодні тільки ледачий не розмірковує про те, якою буде політика Трампа по відношенню до України. Рекордна кількість українських політиків на інавгурації 45-го президента США начебто підтверджує тезу, що пульт дистанційного керування від України знаходиться у Вашингтоні. Я люблю США. Я мав можливість вчитися в Школі держуправління ім. Кеннеді Гарвардського університету і розумію, наскільки ми відстали в розвитку від глобального лідера, який дійсно задає тон розвитку всього світу. Але в той же час я гордий тим, що українець. Я живу в суверенній державі і хочу, щоб моя країна стала по-справжньому незалежною. Чи не виступала розмінною картою в чиїхось переговорних позиціях, а придбала б власну суб’єктність у Європі та світі.

Я впевнений, що суб’єктність, як і розруха, на думку професора Преображенського, з’являється не в клозетах, а в головах людей. Тих самих людей, які і є країна. Україна – це і вчителі, і лікарі, і підприємці, і держслужбовці, і герої АТО, і мери міст. Україна починається з кожного їх нас, і її суб’єктність в наших головах. Часто стає легше, коли тобі кажуть, що саме потрібно робити і допомагають не впасти в прірву, але шлях не можна пройти чужими ногами, як неможливо прожити чуже життя. Шлях набувають тільки суб’єкти, і часто недешево. Тому нам, як новій демократичній країні, важливо орієнтуватися на лідера, але при цьому розуміти і відстоювати на всіх можливих фронтах свої національні інтереси і порядок денний.

Світ драматично змінюється. Не трагічно, а саме драматично. Світопорядок, встановлений в Ялті, і Вашингтонський консенсус тріщать по швах, і це відкриває можливості для таких країн, як Україна, продемонструвати свою стійкість і розвиток. Це наш виклик, і сьогодні в значній мірі від нас залежить вектор розвитку не тільки Центральної та Східної Європи, а й світу.

Сьогодні Україна переживає складний момент історії. Пройшовши багато випробувань в полярному і озлобленному суспільстві, до початку 2017 роки ми маємо інституційно слабку державу з відкритою «кровотечею» з одного боку і ампутованою частиною  «тіла» з іншого. У цій реальності для збереження країни нам усім важливо пам’ятати про власний шлях, який нам дістається дуже дорогою ціною. Важливо перестати жити ілюзіями про те, що хтось за нас побудує будинок. Це наша робота, і давайте відмовимося від кидання камінням один в одного і всередині країни, і на міжнародному рівні, а займемося справою кожен на своєму місці. Ще прошу не забувати про важливість комунікацій, а також якісний execution, і все у нас вийде.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *